До третіх півнів: Олекса Стороженко
Олекса Стороженко
- Серія: моторошної класичної української прози "До третіх півнів"
- ISBN 978-617-8693-26-8
- Формат: 135х205 мм
- Мова: Українська
- Обкладинка: Тверда
- Рік видання: 2025
- Сторінок: 432
- Передмова та упорядкування: Валерія Сергєєва
- Обкладинка: Катерина Пирогова
Анотація
Ця книга запрошує в містичний світ української прози ХІХ століття — у світ, де відьми літають над млинами, чорти закохуються, а доля плете невидимі нитки людських життів. Проза Олекси Стороженка — справжній скарб народної демонології, де гумор і страх, фольклор і філософія зливаються в єдину мелодію української душі. Автор пропонує захопливу мандрівку до відьом, чортів, лісовиків і загадкових сил, що оживають у творах «Закоханий чорт», «Се така баба, що чорт їй на махових вилах чоботи оддавав», «Чортова корчма», «Сужена», «Дорош», «Стехин ріг», «Мірошник», «Лісовий дідько і непевний», «Сусіди», «Марко Проклятий». Це видання — для тих, хто любить атмосферу «українського Гоголя», народні легенди й моторошні історії біля вогнища
Про автора
Олекса Стороженко
Олекса Стороженко (1805/1806–1874) — український письменник, етнограф і драматург козацького походження. Виріс у середовищі старшинської шляхти, здобув шляхетну освіту в Харкові, служив у російській армії, брав участь у російсько-турецькій війні та придушенні польського повстання. Тривалий час працював на адміністративних та слідчих посадах, багато подорожував українськими й російськими губерніями, збираючи народні перекази, повір’я та оповіді. Саме вони стали матеріалом для майбутніх творів.
Як письменник Стороженко заявив про себе у 1850-х роках, спершу російськомовними творами. З появою журналу «Основа» почав писати українською. Серед творчого доробку Стороженка є цикл коротких гумористичних оповідань, створених на основі народних прислів’їв, приказок та анекдотів. Ці мініатюри публікувалися в журналі «Основа» під рубрикою «З народних уст», а згодом увійшли до збірки «Українські оповідання» (1863). Серед найпомітніших творів — «Закоханий чорт», «Скарб», «Два брати» та повість «Марко Проклятий» (опублікована частково).
Після 1863 року, під тиском звинувачень у «сепаратизмі» та літературних конфліктів, Стороженко припинив писати українською. Останні роки прожив на хуторі Тришин біля Берестя, де й помер 1874 року.
